Нещодавно опубліковане дослідження в журналі eClinicalMedicine (part of The Lancet Discovery Science) виявило значний вплив війни на здоров’я пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) в Україні. Це перше масштабне опитування, яке охопило 1193 пацієнтів із різних регіонів країни та дозволило визначити ключові ризики прогресування захворювання в умовах війни.
У дослідженні, проведеному за фінансової підтримки Національного фонду досліджень України в межах гранту № 2022.01/0089, брали участь провідні українські науковці. Лабораторія епігенетики, під керівництвом к.б.н. Дмитра Краснєнкова, брала участь у виконанні машинного навчання для аналізу факторів ризику та оцінки впливу війни на прогресування ЦД2.
Результати показали, що за два роки війни середній рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) у пацієнтів зріс із 7.8% (7.0–8.93) до 8.4% (7.4–9.9; p < 0.001), з найбільшими показниками в східних та північних регіонах України. Прогресування ЦД2 було тісно пов’язане як із прямими наслідками війни (свідчення збройних нападів, окупація, поранення чи смерть членів сім’ї), так і з непрямими факторами (нестача регулярного моніторингу глюкози, консультацій ендокринолога, порушення дієти, дефіцит фізичної активності).
B — SHAP-аналіз найефективнішої класифікаційної моделі, який показує загальний вплив кожної змінної. Окрім підкреслення важливості характеристик, цей аналіз також демонструє діапазон їхньої значущості. Кожен рядок на зображенні відповідає певній змінній, вісь x відображає значення SHAP. Точки даних мають кольорове позначення: червоний вказує на вищі значення, синій — на нижчі. Кожен пацієнт представлений окремою точкою, якщо якщо точка знаходиться лівіше, то ризик менший, а якщо правіше, то більший. Чим більша відстань від центру – тим більший вплив.
Моделювання показало, що найбільші ризики прогресування рівня глікованого гемоглобіну були у людей із меншими початковими рівнями HbA1c, а найменші — у пацієнтів із високими початковими значеннями. Це може бути результатом поєднання ефекту регресії до середнього та більш свідомого ставлення до лікування серед пацієнтів із високими рівнями HbA1c. Ці дані свідчать, що лікарям варто приділяти більше уваги при спілкуванні з пацієнтами, які мають нижчі рівні глікованого гемоглобіну, для покращення їхнього глікемічного контролю. Ці результати підкреслюють необхідність адаптації системи медичної допомоги в Україні до умов війни, щоб забезпечити ефективну підтримку пацієнтів із ЦД2. Отримані результати сприятимуть подальшому вдосконаленню діабетичного догляду, зокрема в регіонах, що найбільше постраждали від військових дій.